Кременчуцькі науковці відкривали світ

Кременчуцькі науковці відкривали світ

Програму “Відкритий Світ” засновано Конгресом США 1999 року. Через чотири роки її було поширено на Україну. Свою історію участі в цій Програмі має і наш університет. Нагадаємо, що 2009 року її фіналістом став Маркевич А.Г., начальник відділу міжнародних зв’язків КрНУ; 2010 року – Касич А. О., декан факультету економіки, Маслак О. І., завідувач кафедри економіки та Левченко Р. М., заступник директора коледжу КрНУ. Поточного року ще троє співробітників університету стали фіналістами програми “Відкритий Світ” з теми “Освіта”, яку здійснює центр лідерства “Відкритий Світ” у співробітництві з організацією Американські Ради з міжнародної освіти: ACTR/ACCELS (American Councils). Серед них: директор навчально-наукового центру післядипломної та дистанційної освіти доцент Андрій Гладир; декан факультету управління доцент Андрій Почтовюк та завідувач кафедри процесів і обладнання механічної та фізико-технічної обробки професор Олександр Саленко.

Програма перебування в США розпочалася з круглого столу в бібліотеці Конгресу у Вашингтоні. Під час його проведення учасники програми “Відкритий Світ” обмінювалися думками з експертами у галузі американської освітньої системи. Після цього їх запросили до конгресу США на зустріч із сенатором Джеффом Мерклі та членом Палати представників Пітером Дефаціо.

У Посольстві України в США, тобто, на території нашої держави, усю українську делегацію освітян (понад 60 осіб) гостинно приймав Надзвичайний і Повноважний Посол України в Сполучених Штатах Америки О.Ф. Моцик. Після завершення робочого дня у Вашингтоні делегати, розділені на групи по п’ять осіб, у супроводі волонтерів роз’їхалися штатами США.

Олександр Саленко потрапив до штату Юта. Андрій Почтовюк і Андрій Гладир разом з представниками Ужгородського національного університету прибули до приймаючої організації у місті Роузбург штату Орегон – Муніципального коледжу Ампква, викладачі якого вже декілька років успішно співпрацюють з професорсько-викладацьким складом КрНУ. Тож після теплих зустрічей обидві сторони дійшли згоди зустрітися вже на кременчуцькій землі. Зокрема, у березні заплановано приїзд делегації викладачів і студентів коледжу, які є учасниками вокально- джазового колективу. Вони виступлять з концертами в навчальних закладах міста та ознайомляться з українською системою освіти. Делегацію очолить головний координатор співпраці пан Пітер Бобер.

Робочий тиждень у Роузбурзі для українських делегатів виявився надзвичайно цікавим і водночас напруженим. Понад 40 годин професійних зустрічей із представниками навчальних закладів, громадських організацій, органів місцевого самоврядування: обговорення, тренінги, брифінги, виступити з презентаціями перед американськими колегами. У цілому ж, як зазначає Андрій Гладир, у нього склалося враження, що американська система освіти взяла курс на впровадження більш централізованої освітянської системи, чимось схожої на колишню радянську. Шкільні програми відходять від вузької спеціалізації й спрямовуються на розширення кругозору школярів. Стоїть завдання, насамперед навчити дітей мислити, спілкуватися й розв’язувати завдання, які ставить життя. Для закладів вищої школи також притаманна прагматичність. Теоретичне навчання там тісно поєднують із практикою. Наприклад, студенти автомобільного факультету за домовленістю із мерією безкоштовно ремонтують автотранспорт громади і їм це зараховують як лабораторні роботи. Студентів орієнтують не на отримання дипломів, а на реальне застосування отриманих знань у подальшій професійній діяльності, яка б мала попит на ринках праці та продажів.

Для наших освітян як представників країни, що пройшла крізь політичний безлад, надзвичайно цікавим було вивчення американської моделі співпраці неурядових організацій і органів влади, державного та приватного секторів, що дійсно слугує розвитку місцевої громади. Для них було дивним, що міська влада невеликих міст (до 20 тис. населення) працює на громадських засадах. Делегати відвідали одне з чергових засідань міської мерії маленького міста Уінстон, на якому розглядали поточні питання життєдіяльності міста і яке проходило пізно ввечері, коли всі вже завершили робочий день. Обмінюючись враженнями, кременчуцькі делегати зазначили, що система місцевого самоврядування по-американськи значно відрізняється від української й пригадали баталії щодо розподілу земельних ресурсів у рідному місті. Від цього їм було сумно, адже рівень самоврядної демократії значно різниться.

Надзвичайно теплі та зворушливі стосунки склалися в кременчуцьких делегатів і з приймаючими родинами, у яких вони мешкали. Це родини американців-волонтерів, які виявили бажання добровільно, за власні кошти приймати гостей з іншої країни у себе вдома. Така гостинність пояснюється прагненням дізнатися про Україну “з перших вуст”, інколи – бажанням допомогти своїй громадській організації. Саме таке неофіційне спілкування виявилось найкращим способом розвитку міжнародного взаєморозуміння та забезпечення співробітництва в майбутньому.

Досить цікавим був досвід організації харчування у ресторанах і приймаючих родинах, де делегатам були запропоновані різні види страв у ресторанах національних кухонь (від екзотичних китайських і мексиканських до традиційних національних закладів експрес-харчування). Що ж до господарів, то вони виявили дещо незвичну для України американську гостинність, пропонуючи українцям користуватися продуктами із сімейного холодильника на власний розсуд і смак. Таке самообслуговування за принципом "Help yourself" (допоможи собі сам) є найвищим проявом дружності, що дає деякі уявлення про менталітет та цінності американської нації. Яскраві враження залишилися у делегатів від стану довкілля й бережного ставлення до нього місцевих мешканців. На вулицях провінції можна побачити не тільки собак, а й живих оленів і інших представників фауни. У цілому ж громадяни, особливо похилого віку є досить активними у всіх сферах суспільного життя.

P.S. Дослідження для цієї статті були проведені за частковою фінансовою підтримкою програми “Відкритий світ”, що адмініструється American Councils. Думки, висловлені у цій статті, належать авторові і необов’язково збігаються з офіційною точкою зору Центру лідерства “Відкритий Світ” та організації American Councils.”