Головна>Новини
КрНУ




























Новини

Навіщо університетам статус національного?
27.10.10
Трибуна ректора


НАВІЩО УНІВЕРСИТЕТАМ СТАТУС НАЦІОНАЛЬНОГО?


  Напередодні свята Знань Президент України Віктор Янукович своїм Указом надав Кременчуцькому державному університету імені Михайла Остроградського статус національного. На тлі доволі масового потоку присвоєння цього статусу українським вищим навчальним закладам, дехто з критиків намагається знівелювати його значущість як такого. Мовляв, улаштували ректори гонитву за модою.

  – Та чи справді ж це так? – запитали ми у професора Михайла Загірняка – ректора університету Кременчука.

  – Для нашого навчального закладу присвоєння такого високого статусу, насамперед, є визнанням державою вагомих здобутків, адже нам є чим пишатися з огляду на основні етапи 50-річної історії. Тільки за останні десять років колективу вдалося зробити стрімкий крок від політехнічного інституту до національного університету. Чотири рази впродовж останніх років на урядовому рівні розглядали та ухвалювали важливі для університету рішення, що також засвідчує його вагомі досягнення в галузі вищої освіти.

  – Михайле Васильовичу, а які переваги надає університету статус національного?

  – Національному вищому навчальному закладу за рішенням Кабінету Міністрів України надаються повноваження, у яких раніше він був обмежений. Зокрема, вносити пропозиції щодо передачі об`єктів вищого навчального закладу до сфери управління інших органів, уповноважених управляти державним майном, у комунальну власність; передачі об`єктів комунальної власності у державну власність і віднесення їх до майна вищого навчального закладу; укладати державні контракти з виконавцями державного замовлення для потреб вищого навчального закладу; приймати рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію підприємств, установ, організацій, структурних підрозділів вищого навчального закладу; виступати орендодавцем нерухомого майна, що належить вищому навчальному закладу.

  З іншого боку, університет здобув право через атестаційні рішення вченої ради встановлювати і присвоювати вчені звання доцента чи професора КНУ імені Михайла Остроградського та визначати й встановлювати власні форми морального та матеріального заохочення. У цьому випадку йдеться не про посади, а про звання, які можуть бути чинними тільки в межах університету. Раніше ми такого права не мали, звання присвоювала атестаційна колегія Міністерства освіти України.

  Та найбільш значущою перевагою національного університету можна вважати норму про продовження загального терміну дії сертифіката про акредитацію до 10 років, замість попередніх п`яти. Зважаючи на кількість кафедр, спеціальностей та напрямів і складність процедури – це є досить важкою бюрократичною роботою. Статус національного збільшує термін дії обов`язкових документів удвічі, що свідчить про високий вотум довіри держави до такого вищого навчального закладу в питаннях якості освіти. Варто нагадати, що сертифікат про акредитацію за ІV рівнем університет отримав 2006 року, тож чергову акредитацію має пройти наступного року, але вже зі статусом національного.

  Ще одна перевага – вибори ректора в національному університеті проходять не через п`ять, а через сім років.

  – Чи матиме національний університет якісь преференції щодо державного замовлення?

  – Нині в нашому університеті за всіма формами навчання здобувають освіту близько 10 000 студентів. Цього більше ніж достатньо, щоб іменуватися класичним університетом. Ставши ним офіційно минулого року, ми отримали право розширювати сферу підготовки спеціалістів залежно від потенціалу наукової школи та потреб регіону. Також отримали законне право відстоювати держзамовлення на гуманітарні спеціальності. Тож на державне замовлення новий статус не впливає. Водночас, університет має достатній ліцензований обсяг, збільшувати який не варто з огляду на потребу у фахівцях.

  – Можливо, це сприятиме відкриттю нових спеціальностей?

  – В університеті Кременчука і так широкий спектр спеціальностей. Разом з тим, головними вимогами, звісно, є наявність широкого спектра напрямів підготовки фахівців з різних галузей освіти. Нині університет проводить підготовку фахівців із 17 галузей знань, 26 напрямів, 35 спеціальностей за 23 магістерськими програмами. Такого спектру підготовки не має жодний університет Полтави, Кіровограду, Черкас. Головним завданням ВНЗ є забезпечення якісної підготовки фахівців, покращення рівня підготовки фахівців за тими напрямами, які вже існують, створення належних умов випускникам для подальшої наукової діяльності, щоб вони могли пройти шлях від абітурієнта до професора за більшістю з напрямів. Водночас, усі напрями не можуть розвиватися однаково. Тому пріоритетними будуть ті, де є провідні вчені й потужні наукові школи. Університет прагне, щонайменше, створити для них можливості для прориву на верхній рівень міжнародних досягнень.

  – Нині на найвищому державному рівні виникають дискусії щодо недостатньо високого рівня викладачів ВНЗ, які не спроможні готувати висококваліфікованих випускників. Чи має вагомі аргументи з цього питання КНУ імені Михайла Остроградського?

  – Головним аргументом є той факт, що у нашому університеті існує власна докторська вчена рада, що є ознакою високого рейтингу. Адже під керівництвом Вищої атестаційної комісії (ВАК) України її створюють у відомих своїми науковими досягненнями науково-дослідних, науково-технічних установах, вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації та інших організаціях, що проводять фундаментальні та прикладні наукові дослідження, мають достатній рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення для підготовки наукових кадрів вищої кваліфікації. Про це мають клопотати центральні органи виконавчої влади, Національна академія наук України, профільні академії – залежно від підпорядкування.

  Згідно з рішенням ВАК України в університеті діє спеціалізована докторська вчена рада з двох спеціальностей: «Електричні машини та апарати» й «Електротехнічні комплекси та системи». Шлях до такої знаменної події був непростим, зважаючи на територіальну приналежність університету. Не секрет, що у нашій державі провінційним ВНЗ досить складно конкурувати з більш потужними столичними чи обласними. Натомість, наукові напрацювання Кременчуцького університету у цих двох напрямах є настільки очевидними, що не визнавати їх просто неможливо.

  За шість років роботи спеціалізованої вченої ради свої дисертації захистили 12 кандидатів наук, з яких вісім – із першої спеціальності, й чотири – з другої. Це давало підстави для звернення до ВАК України щодо створення в університеті докторської вченої ради. Однак через жорстку боротьбу й небажання вмикати “зелене світло” ВНЗ з глибинки, вирішити це питання було досить непросто. Тільки завдяки нашій наполегливості її було відкрито. Зокрема, кафедра «Електричні машини та апарати» у рамках наукової школи професора Михайла Загірняка третій рік є базовою з проведення другого етапу Всеукраїнського конкурсу студентських наукових робіт і Всеукраїнської олімпіади. Це нонсенс для міста обласного підпорядкування, але це так. Кафедра САУЕ, очолювана професором Дмитром Родькіним, також є базовою з проведення Міжнародної конференції, Всеукраїнської конференції молодих учених з цього напряму та другого етапу Всеукраїнської олімпіади. Обидві кафедри мають міжнародні договори про співпрацю та реальні замовлення на наукові розробки від підприємств.

  Не мав університет проблем і з укомплектуванням складу докторської вченої ради. За вимогами до неї мають входити шість докторів наук – дві третини працівників університету й одна третина – залучених з інших ВНЗ. «Своїх» знайшлося аж вісім: по чотири з кожної спеціальності.

   Також в університеті успішно функціонують дві вчені ради із захисту кандидатських робіт. Одна з них досить потужна й працює під керівництвом першого професора міста, почесного громадянина Кременчука Віталія Коміра. Він підготував більше 30 кандидатів наук. Іншу вчену раду очолює також відомий професор Олександр Маслов. У планах – відкриття вченої ради з екологічної безпеки та економіки.

   Як тут не згадати слова великого й геніального математика Михайла Остроградського про те, що науку роблять у провінції.

– Михайле Васильовичу, поточного року Кременчуцькому національному університету імені Михайла Остроградського виповнюється 50 років. Але останнім часом ведуться розмови щодо скорочення кількості ВНЗ в Україні. Чи не загрожує це Кременчуку?

   – Справді, в Україні забагато вищих навчальних закладів, тому Уряд готує серйозні зміни в освітянській галузі. Торкнуться вони всієї України. Залишається сподіватися на серйозну й виважену систему майбутньої оптимізації.

   Водночас, Кременчук має право бути університетським містом. Базовим у цьому сенсі був і залишається Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського. До речі, він один із трьох ВНЗ України, які мають статус національного, але знаходяться не в обласних центрах. До того ж університет Кременчука – єдиний на Полтавщині класичний багатопрофільний університет. Тож за наявності концентрації волі громади міста й регіону його можна зберегти як регіональний вищий навчальний заклад області, адже промисловий потенціал Кременчука становить 60 відсотків від обласного і місто має право бути ще й культурним та освітянським центром Полтавщини.

  Тому є сподівання, що нинішній ювілей, який університет відзначатиме 7 жовтня, стане лише початком його новітньої історії. З іменем славетного вченого Михайла Остроградського нам належить не тільки підтвердити на практиці новий високий статус, а й наповнити його новим змістом.

Віра Ількова,
член НСЖ України
КрНУ