10 жовтня студенти КрНУ відвідали Троїцький театр, який відзначав свій десятилітній ювілей.
15.10.15
В цей холодний жовтневий вечір глядачі насолоджувались неперевершеною грою акторів у виставі «Лисиця і виноград», за мотивами п’єси Г. Фігейредо «Езоп». На дві години всі поринули в світ теплої Стародавньої Греції. Роль Езопа виконав режисер театру Сергій Ситник. В головних ролях: Влад Мишун – Ксанф, Наталя Голец – Клея.
Події відбуваються в грецькому місті Самосі. Відомий філософ цього міста Ксанф отримав в подарунок раба Езопа, неприємної зовнішності, але дуже мудрого, який сам створював повчальні байки і всім їх розповідав. Філософ же Ксанф, насправді, дурний, але має власних учнів і намагається здаватися найрозумнішим, а тому не хоче дарувати Езопу волю, бо тоді не буде кому складати байки для народу. Його жінка Клея закохується в раба, не дивлячись на те, що він бридкий зовні, та намагається його спокусити. Езоп же порівнює себе з виноградом зі своєї байки «Лисиця й виноград», до якого багатій жінці зась, тому що Езопу не дозволяє совість ділити ложе з господинею. Він прагне лише свободи, яку, на його думку, треба «взяти чистими руками». І врешті-решт, лише завдяки вимогам народу, Ксанф відпускає раба. Та Клея здійснює поганий вчинок – підкладає Езопу чашу з храму Аполона і повідомляє всім, що це він вкрав її. Підступність гречанки виявляється в тому, що вона сама своїми руками, фактично, підписує смертний вирок коханому. Адже для того, щоб уникнути смерті Езоп має повернутись до господаря і знову стати рабом та він обирає міру покарання, яка передбачена для вільних людей і з криком: «Где ваша пропасть для свободных людей?..», – падає в прірву, щоб померти вільним.
Вистава має глибокий філософський зміст і своєю тематикою торкається сьогодення. Адже зараз «філософія свободи», в умовах зовнішньої військової експансії, є досить актуальною. Головна ідея, яку намагались донести актори, це – «Лучше умереть стоя, чем жить на коленях». Ці слова належать видатному діячу іспанської комуністичної партії – Долоресу Ібаррури (1895-1989). В сюжеті вистави ця фаза звучала так: «Лучше умереть как свободный человек, чем быть рабом», але як ми бачимо обидва ці вислови мають однакове значення.
Професійна гра акторів Троїцького театру, як завжди, сколихнула уяву глядачів, а змістовна наповненість змусила кожного замислитись над власним життям та духовними цінностями, а можливо й подивитись на свої вчинки під іншим кутом зору. Щиро вітаємо колектив Троїцького театру з ювілеєм. Бажаємо творчих успіхів, палких оплесків та натхнення!
