Фахівці Центру реабілітації рукокрилих показали студентам КрНУ як рятувати кажанів
18.03.21
В університеті, на базі кафедри «Біоінженерія та біотехнології», відбулася лекція-семінар про кажанів та птахів в умовах антропогенного середовища. Фахівці Українського центру реабілітації рукокрилих (Харків) розповіли і показали як рятувати кажанів, куди доправляти на реабілітацію, та яких заходів безпеки дотримуватися. Прямо на лекції був врятований беззахисний кажан із Горішніх Плавнів.
Із доповідями виступили:
– Антон Влащенко, к. біол. н., керівник Центру реабілітації рукокрилих; тема доповіді – «Робота Центру реабілітації рукокрилих Фельдман Екопарку як приклад наукового природоохоронного проекту»;
– Альона Прилуцька, к. біол. н., заступник керівника Центру; тема доповіді – «Рукокрилі, або кажани: унікальні ссавці, що літають»;
– Анжела Чаплигіна, д-р. біол. н., зав. каф. зоології Харківського національного університету ім. Г.С. Сковороди; тема доповіді – «Птахи в умовах антропогенного середовища».
Альона Прилуцька
В Україні живе 27 видів рукокрилих. Всі вони занесені до Червоної книги і потребують захисту.
Вага найменшого українського кажана (нетопир пігмей) – 5 грамів, а найбільшого (велетенська вечірниця) – 40 г. Натомість найбільший у світі кажан – яванський калонг – важить 1600 г, а найменший – свиноноса Кітті – 2 грами.
Харківський Центр реабілітації рукокрилих – єдиний в країні. Працювати почав у 2013 році, діє на громадських засадах та завдяки спонсорській допомозі. Центр створили для порятунку та реабілітації рукокрилих, які постраждали з вини людини або потрапили в антропогенні пастки. За час роботи фахівці центру врятували 17 тисяч кажанів. Наразі в центрі перебуває на реабілітації 3000 рукокрилих, їх доводиться годувати по 12 годин на добу. Сюди присилають і привозять кажанів з усієї України – більше нікуди. Найчастіше кажани попадають у неприємності взимку, під час сплячки.
Фахівці центру розповіли про правила порятунку рукокрилих. Найперше правило – не брати їх голими руками, обов’язково надіти щільні рукавички. Адже кажани кусаються – так вони захищаються від величезної істоти, яка бере їх до рук.
Знайденого кажана треба покласти до коробки і найліпше одразу телефонувати до Центру реабілітації рукокрилих, щоб домовитись про транспортування тваринки – там її зручніше буде рятувати.
Одного такого кажана мешканець Горішніх Плавнів привіз прямо на лекцію до КрНУ. Він попередньо домовився з фахівцями Центру реабілітації рукокрилих, і передав їм врятовану від котів тваринку.
Альона Прилуцька показує сплячого кажана з Горішніх Плавнів. Поки його демонстрували студентам, він так і не прокинувся.
Фахівці центру показали як годують кажанів. Рукокрилі харчуються комахами, їдять багато, харків’яни годують їх по 12 годин на добу.
Кажани – носії вірусу сказу, але не всі. Із 27 видів, які живуть в Україні, вірус виявлений лише у трьох. Натомість самі кажани мають унікальний імунітет, який рятує їх від небезпечних вірусів. Науковцям відомий випадок щодо кажанів, інфікованих хендра вірусом. Вони жили в розлогому дереві, під яким паслися коні. Коні загинули від хендра вірусу, бо їли траву, на яку потрапляли екскременти інфікованих кажанів. А кажани жили собі і далі.
Фахівці КрНУ поділилися власним досвідом порятунку кажанів
Після лекції харків’ян співробітники університету розповіли про власний досвід рятівних операцій у Кременчуці.
Старший лаборант кафедри психології, педагогіки та філософії Наталія Черничко власноруч врятувала більше 10 кажанів і передали їх на реабілітацію до харківського центру. Вона розповіла, що кажанів знаходила і на вулиці, і в житлових будинках.
Кандидат технічних наук, доцент кафедри технології машинобудування Сергій Шлик 5 лютого підібрав маленького кажана у під’їзді власного будинку. Відтоді кажан живе в квартирі доцента – попри переляк дружини та сина. Натомість фахівці харківського центру не радять утримувати рукокрилих у квартирах, їм там некомфортно. Тож Сергій Шлик збирається випустити кажана на волю – коли потеплішає.
