До 100-річчя КрНУ: як у Кременчуці з’явився загальнотехнічний факультет
11.06.21
Перший випуск ЗТФ, 1963 рік
У вересні 2021 року Кременчуцький національний університет ім. М. Остроградського відзначатиме 100-річчя. Перший заклад вищої освіти, правонаступником якого став КрНУ, відкрився у Кременчуці 15 вересня 1921 року і діяв до серпня 1941-го. Війна поклала край його існуванню. Відродився він лише у 1960-му – як загальнотехнічний факультет (ЗТФ), який наразі виріс у Кременчуцький національний університет ім. М. Остроградського.
Як все починалось
Війна 1941-1945 рр. знищила Кременчук майже дощенту. Тривалий час міській владі не вдавалося відновити довоєнний заклад вищої освіти. І лише у травні 1960 року Рада Міністрів Української РСР ухвалила рішення про відкриття у Кременчуці загальнотехнічного факультету (ЗТФ) Полтавського інституту інженерів сільськогосподарського будівництва. Тоді ж, у травні, виконком Полтавської облради зобов’язав виконком Кременчуцької міськради протягом двох місяців знайти приміщення для ЗТФ та забезпечити житлом професорсько-викладацький склад факультету – тобто зробити все, щоб ЗТФ зміг вчасно провести вступні іспити та у вересні розпочати новий навчальний рік.
Окреме приміщення для ЗТФ не знайшли, після війни у Кременчуці залишилось дуже мало неушкоджених будинків, з центру міста останні руїни прибрали лише наприкінці 60-х. Тому перші два роки ЗТФ орендував приміщення у Кременчуцькому технікумі залізничного транспорту на вулиці Колгоспній (наразі це вулиця Леонова, 14). Весь факультет розмістився у кількох аудиторіях. Деканат, навчальна частина і бухгалтерія знаходилися в одній кімнаті. Під бібліотеку виділили куточок у читальній залі технікуму. А книги розклали у чотирьох шафах для одягу – інших меблів у ЗТФ на той час не було.
Колектив ЗТФ на першотравневій демонстрації, 60-ті роки
Попит на ЗТФ зростає
Попри всі проблеми, у серпні провели вступні іспити і вчасно почали навчальний рік. На перший курс до ЗТФ вступили 205 абітурієнтів. На другому навчалося 152 студенти, на третьому – 62. Форма навчання – вечірня та заочна.
Вже наступного року кількість бажаючих вступити на факультет зросла вдвічі – абітурієнти подали 520 заяв. Натомість план набору становив 205 осіб, відповідно, виник конкурс – 2,5 особи на місце. Загалом у 1961-1962 рр. на ЗТФ вчилися 575 студентів – найбільше на спеціальності «машинобудування». Переважно це були робітники з кременчуцьких заводів та їх діти – 67%. У Кременчуці працювало чимало заводів, диплом про вищу освіту відкривав робітнику шлях до кар’єрного росту. Це була потужна мотивація і вчились студенти тих років старанно.
Легендарні викладачі: «Шевченко, Вы непревзойдён!»
Викладати на ЗТФ прийшло чимало фронтовиків – тих, про кого говорили: і воїн, і вчитель, і вчений. Вони пройшли війну 1941-1945-го, а вже потім здобували вищу освіту.
Методистом на ЗТФ працював фронтовик, розвідник, підполковник у відставці Шарипов – соратник Сергія Корольова, конструктора перших радянських космічних ракет.
Василь Шарипов (крайній справа) з колегами, Німеччина, 40-ві роки
Василь Геннадійович Шарипов почав працювати під керівництвом Корольова у 1945-му, одразу після закінчення війни. Його включили до спецгрупи, яку очолював Корольов, і на 2,5 роки відправили до Німеччини. Після повернення із довгого відрядження Шарипов працював у науково-дослідному інституті, підпорядкованому Міноборони, очолював групу з балістичних розрахунків, літав у відрядження на Байконур, брав участь у підготовці першого польоту людини в космос. Через погіршення здоров’я змушений був залишити службу. Так він опинився у Кременчуці, на ЗТФ.
А найпершим викладачем на ЗТФ наказом №1 зарахували Володимира Митрофановича Шевченка – колишнього військового водолаза, випускника водолазної військово-морської школи.
Матрос Володимир Шевченко
Вперше до Кременчука він потрапив у 1947-му, коли з групою водолазів готував до відбудови залізничний міст через Дніпро. У 57-му з червоним дипломом закінчив фізико-математичний факультет Дніпропетровського державного університету, працював провідним інженером-програмістом в обчислювальному центрі університету, потім переїхав до Кременчука, бо тут давали житло. Шевченко працював у КрНУ 37 років, викладав вищу математику. Був дуже високий, міцної статури, у студентів мав репутацію могутнього і справедливого велетня. Студенти ЗТФ у 60-х роках йому вірші писали, там були й такі рядки: «…Шевченко, Вы непревзойдён! И превзойдут, наверное, нескоро!». А у 2015-му, коли Шевченка вже не було в живих, одна з випускниць кременчуцького політеху написала в чаті:
– А по математике был такой Шевченко, народ к нему по 7 раз ходил, денег он не брал, зато все учили… Хороший был человек! Мощный, веселый, умный и порядочный. Просто человек-легенда!
Володимир Шевченко, 60-ті роки
Декани ЗТФ
Першим деканом ЗТФ став фронтовик, кандидат історичних наук Петро Паустовський. Коли у Кременчуці створили загальнотехнічний факультет, виявилось, що знайти для нього керівника з науковим ступенем непросто, у Паустовського такий ступінь був, тож він і очолив ЗТФ. Саме Паустовському вдалося добитися, щоб ЗТФ нарешті виділили окреме приміщення – 9 серпня 1962 року Кременчуцький міський відділ народної освіти передав факультету будинок школи робітничої молоді №1 на вулиці Красіна (наразі у цьому приміщенні знаходиться Крюківський районний суд). Це було справжнє свято для співробітників факультету. Кожна служба нарешті отримала окреме приміщення, у будинку облаштували нормальну бібліотеку, стелажі для книг зробив столяр Іван Бегма.
Петро Герасимович Паустовський доклав багато зусиль для посилення матеріально-технічної бази факультету, для його розвитку, але у нього були серйозні домашні проблеми – тяжко хворіла дружина. Тому на початку 1963-го ЗТФ очолив інший декан – колишній викладач креслення та нарисної геометрії Микола Вертелецький. Вже він почав облаштовувати у новому будинку лабораторії та кабінети, зокрема і кабінет технічного креслення. Допомагали з обладнанням для лабораторій і кабінетів міські підприємства – найбільше автомобільний та вагонобудівний заводи, адже на ЗТФ вчилося чимало їх працівників.
За часів Вертелецького на факультеті створили дві кафедри – загальнотехнічних та загальнонаукових дисциплін. Але існуючих приміщень не вистачало для розвитку факультету, і Вертелецький почав добиватися дозволу на будівництво нового навчально-лабораторного корпусу, розрахованого на 1500 студентів. Йому вдалося це зробити. У січні 1969-го почалось будівництво першого корпусу – в центрі міста, на вулиці Першотравневій. Зводили його госпдоговірним способом, ЗТФ дуже допомагали потужні кременчуцькі підприємства. Студенти та викладачі регулярно працювали на суботниках.
Завершив будівництво вже інший декан – кандидат технічних наук Володимир Єлисейович Маслов. На цю посаду його обрали 9 липня 1969 року. А вже у жовтні 1970-го в експлуатацію здали першу чергу нового навчально-лабораторного корпусу. Володимир Єлисейович керував кременчуцьким вишем 33 роки. Саме за його керівництва загальнотехнічний факультет виріс у політехнічний університет. Але це вже інша історія, яку ми розповімо у наступних випусках.
Джерела: «Шлях до визнання», Кременчук, 2010; «І воїн, і вчений, і вчитель…», Кременчук, 2015; фото: музей Кременчуцького національного університету ім. М. Остроградського, надано доцентом А.М. Лушаковою.
До друку матеріал підготовлений інформаційним відділом КрНУ, надруковано у виданні «Кременчуцькі новини» №19 від 09.06.2021
