Наші волонтери: студентка КрНУ проводила для поранених військових заняття з іпотерапії
05.01.23
Майбутній психолог – студентка третього курсу Кременчуцького національного університету Альона Сороколат – в якості волонтера долучилася до занять з іпотерапії*, які проводились для військових зі складними пораненнями та ампутацією кінцівок. Також під керівництвом доцента Ольги Літвінової (кафедра психології, педагогіки та філософії) вона працювала на тренінгах з дітками-біженцями.
Від початку війни чимало студентів Кременчуцького національного університету ім. М.Остроградського активно займаються волонтерською діяльністю, і роблять це не лише у Кременчуці. Зокрема, студентка-психолог Альона Сороколат під час перебування у Львові знайшла там волонтерський центр і долучилася до їх роботи. Львівські волонтери орендували манеж та організували там для поранених бійців заняття з іпотерапії. Їх проводили задля відновлення рухливості пораненого, його почуття рівноваги. Альона працювала у групі кілька тижнів. Ось що вона розповіла:
Фрагмент телесюжету ICTV, знятого про заняття з іпотерапії*, у яких брала участь Альона. Іпотерапія* – метод лікування, заснований на взаємодії людини зі спеціально навченим конем, адаптованим до можливостей хворого.
– Розумієте, приходять військові, у когось немає руки чи ноги, або нога є, але вона не гнеться, і ти допомагаєш їм реабілітуватися! Просто не вимовити, як це хвилює! Коні – це такі фантастичні істоти, вони чудові, так відчувають людину! Спершу я здобувала досвід, просто спостерігаючи за роботою фахівця, які він вправи дає військовим, що каже, як взагалі спілкується з ними. А вже потім почала виконувати роботу, яку мені доручали, допомагала пораненим. Роль фахівця в іпотерапії полягає в тому, щоб налагодити контакт людини і коня. Там був військовий, Данило, йому відтяли ногу, але видно було, яка у нього жага до життя, як він хоче здолати свою слабкість! Був випадок, коли він втратив рівновагу і впав з коня, просто перелетів через нього, але зміг нормально приземлився, піднявся і знову сів на коня! Розумієте, яка то честь, допомагати такій людині! Я дуже вдячна Наталці, львівській волонтерці, за отриманий досвід, за можливість долучитися до такої важливої справи!
Сеансами іпотерапії волонтерська діяльність Альони не вичерпалась. У Кременчуці вона під керівництвом доцента кафедри психології, педагогіки та філософії КрНУ Ольги Літвінової працює на тренінгах для дітей-вимушених переселенців. Зокрема, Альона спільно з Ольгою Літвіновою провела для малечі заняття «Кола довіри», на якому діти вчилися розуміти свої кордони,набували навичок взаємодії. Заняття «Кола довіри» почалося у світлому приміщенні дитячої бібліотеки на Раківці, але пролунала повітряна тривога і закінчувати його довелося вже в укритті (на фото).
Ось що Альона розповіла про ці заняття:
– Ми з Літвіновою Ольгою Володимирівною провели тренінг для діточок-переселенців з приводу особистих кордонів кожної людини. Це взагалі дуже важлива тема, її треба проговорювати з дітьми з самого малечку. Того дня, коли проходив тренінг, пролунала сирена повітряної тривоги, і ми вимушені були спускатися разом з дітками у бомбосховище і проводити заняття вже там. Тоді я на власні очі переконалася, що діти – завжди діти, якщо їм цікаво, вони не звертають особливої уваги на те, що навкруги, їм не так важливо, чи це затишна кімната з м’якими диванчиками, чи це похмуре бомбосховище з дерев’яними лавками. У нас була така вправа під назвою «Струмочок», дітки мали утворити лабіринт, потім вони через нього пробігали, а ми їх усіх обіймали. Їм дуже сподобалось! Такі заняття дуже важливі для дітей, ми з Ольгою Володимирівною взагалі хочемо організувати групу психологічної підтримки, щоб допомагати людям впоратися з почуттям тривоги, занепокоєння, відчаю, зневіри.
Наостанок Альона зауважила, що свою майбутню професію – психологію – обрала ще в 11 років, і наразі їй дуже подобається вчитися та здобувати професійні навички, а ще вона мріє якнайшвидше почати працювати психологом та надавати людям кваліфіковану допомогу.
