«Я просто закохалася у цей проект!» – студентка розробила дизайн проект етнографічного музею КрНУ
01.08.23
У Кременчуцькому національному університеті невдовзі має відкритися етнографічний музей. Студентка, а наразі вже випускниця (спеціальність «Дизайн») Валерія Тітова розробила дизайн проект музею – він став темою її випускної роботи. Дівчина мріє, щоб проект був втілений у життя.
Повна назва випускної роботи Валерії – «Дизайн проект засобів візуалізації етнографічного музею Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського». Науковий керівник – старший викладач кафедри гуманітарних наук, культури та мистецтва Олексій Мацак. Ідею розробити дизайн проект університетського етнографічного музею Валерії запропонував куратор її групи ДЗН-19-1-1 доктор Ph.D з мистецтвознавства Віктор Осадчий. Щодо обраної теми та виконавиці він зазначив:
– Це буде університетський музей, ходитимуть туди переважно студенти нашого університету, а найбільше нашої кафедри. Тому треба зробити так, щоб студентам там було цікаво. Потрібне креативне дизайнерське рішення. Лєра Тітова – як раз та студентка, яка змогла виконати таке завдання і отримала диплом з відзнакою.
Етнографічний музей мають відкрити в одному з приміщень п’ятого навчального корпусу. Науковий керівник Валерії архітектор Олексій Мацак підкреслив, що під час роботи над дизайн проектом довелося враховувати реальні параметри приміщення та певні його складнощі:
– Ми отримали приміщення, яке було, і мали оформити саме це приміщення. Це був кабінет, який звільнили для створення етнографічної кімнати. Коли ми туди пішли з Лєрою, то побачили великі короби з вентиляцією, які ми не могли змінити або прибрати. І звісно ж, там були експонати, від яких нам треба було відштовхуватись. Робити музей – непроста справа, там має бути чітке розуміння, що за чим глядачам показуватимуть, експозиція не повинна бути хаотичною. Тому ми найперше намітили основні напрямки, за якими ця б етнографічна кімната давала інформацію про нашу національну культуру. Треба було виходити з тієї кількості експонатів, які мали, тож виникла ідея об’єднати ці розрізнені предмети постерами і створити з їх допомогою такий логічний інформативний простір. Завдяки постерам ми показали з чого складається український етнос – тут і орнамент, і вишиванки, і народні традиції, і гончарство, – усе те, на чому тримається наша ідентичність. Таким чином ми вирішували проблему обмеженого простору та обмеженої кількості експонатів. Маю відзначити, що Лєра Титова – це студентка-максималістка, вона кожну роботу виконує по максимуму, так вона виконала і цю.
Сама ж Лєра так визначила свою мету:
– Мені хотілося зробити такий музей, який би сприяв підвищенню інтересу та зацікавленості відвідувачів і водночас забезпечував би збереження культурної спадщини та її популяризацію. Ми всі усвідомлюємо, що етнографічні музеї відіграють важливу роль у збереженні культури нашого народу та історичного спадку, проте їх традиційність наразі не приваблює нове покоління відвідувачів, і це може призвести до зменшення інтересу до відвідування музеїв та втрати знань про об’єкти культурної спадщини.
Лєра пояснила, чому об’єднуючою темою музейної експозиції обрала графічні плакати (на фото):
– Коли я працювала над проектом, то заради створення сучасного музейного простору вирішила використати можливості сучасних дизайнерських графічних плакатів, адже саме вони можуть структурувати музейний простір, об’єднати музейну композицію в єдине ціле, і водночас несуть чітку і зрозумілу відвідувачам інформацію про те, які напрями та народні промисли представлені в музеї. Ця серія плакатів створена, щоб презентувати широкій аудиторії унікальність та різноманітність української культури. Плакати виконані в єдиному стилі, вони містять інформацію про такі напрями, як український орнамент, вишиванка, фольклор та гончарство.
Фрагменти оформлення музейного приміщення, розроблені Валерією Титовою
Валерія розповіла, як тривала робота над проектом:
– Хто підказав тобі тему дипломної роботи?
– Ой, це була цікава історія. Ще до початку розробки цього проекту, на початку четвертого курсу, Віктор Володимирович Осадчий, наш куратор, зібрав дизайнерів на бриф, ми обговорювали теми майбутніх дипломів. Було дуже складно обрати тему, яка могла би не лише існувати на папері, а і відтворитися у реальному житті. Я говорила, що хочу взятися за якийсь масштабний проект, щоб можна було не лише графічно оформити частину якогось приміщення, створити фірмовий стиль, а й реконструювати реальне приміщення. Ми посміялися, що я, як завжди, хочу чогось масштабного, а через якийсь час мене запросив Віктор Володимирович і сказав, що є таке реальне приміщення, музейна кімната у п’ятому корпусі, яку дійсно можна реконструювати. І мені одразу вручили рулетку та лінійку і відправили туди на заміри. І я пішла робити заміри, щоб знати реальні габарити цієї кімнати. Ця кімната розроблялася у програмі 3Ds Max.
– Ця програма входить до університетського навчального курсу?
– Ні, я за власним бажанням пішла на курси, оплатила їх, щоб навчитися працювати у 3Ds Max, для дизайнера це просто необхідно. Усе, що ви бачите, це не фотографії, ці зображення виконані на комп’ютері.
– Були якісь проблеми з приміщенням?
– Так, це вузька невелика кімната площею 3,5 на 6 квадратів. Головна проблема була – як на такій малій площі розмістити етнографічний музей, експозицію.
– Виникало відчуття «Ой, що з цим робити?!»
– Ні, я із захопленням узялася за цей проект, дуже хотілося зробити щось цікаве, сучасне, щоб можна було презентувати його на сайті, привести туди студентів, показати їм експозицію, нагадати про українські народні промисли, і щоб їм було тут цікаво!
– Кому належить ідея об’єднати експозицію тематичними постерами?
– Це була моя ідея, я хотіла, щоб люди заходили і одразу бачили ці постери і розуміли, що ж вони зараз побачать, які експонати. Хочу сказати, що для трьох постерів я використовувала фотографії нашого відомого фотографа з Горішніх Плавнів Олександра Кардаша – це маленька україночка у вишиванці, дівчина на Івана Купала та фольклорний колектив.
– Скільки тривала робота над проектом?
– Ми працювали протягом усього четвертого курсу, моделювали простір, розробляли концепцію, підшукували цікаві прийоми, які можна було б там застосувати – наприклад, дерев’яні балки, які нагадують традиційну українську хату, вишиті українські рушники у якості штор на вікнах. Також усюди присутній український орнамент. Паралельно я робила постери. Мій науковий керівник Олексій Андрійович Мацак вносив свої корективи, виправляв деякі мої помилки, адже він відомий архітектор, і його професійний досвід дуже важливий для мене.
– Чи виникали розмови про те, щоб твій проект був реалізований і університетський етнографічний музей оформили так, як ти пропонуєш?
– Мені б дуже хотілося, щоб він був реалізований, для цього я його і створювала. Я просто закохалася у цей проект, мені подобались усі етапи роботи, бо це був новий, дуже важливий досвід. Хотілося створити сучасний музейний простір, щоб він приваблював молодь, пробуджував інтерес до українського історичного спадку.
