Науковці Кременчуцького національного університету презентували монографію «Світло згаслої зорі»
24.11.23
22 листопада у Кременчуцькому краєзнавчому музеї відбулася презентація монографії «Світло згаслої зорі». Тема дослідження – історія першого кременчуцького педагогічного закладу вищої освіти у 1921-1941 роках. Автори праці – кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри гуманітарних наук, культури і мистецтва (ГНКМ) Кременчуцького національного університету ім. М. Остроградського Алла Лушакова та старший викладач кафедри ГНКМ КрНУ Дар’я Гігер (Василенко).
Автори: Дар’я Гігер, Алла Лушакова
Учасниками заходу стали фахівці краєзнавчого музею, кременчуцькі краєзнавці, члени родин випускників довоєнного Кременчуцького педагогічного інституту, а також журналісти та пересічні кременчужани, яких цікавить історія рідного міста. Гостей вітала директорка краєзнавчого музею Алла Гайшинська.
Автори монографії розповіли, що робота над книгою тривала більше 10 років, найактивніше вона велася у 2020-2021 роках, у період підготовки до святкування 100-річчя Кременчуцького національного університету, який став правонаступником довоєнного кременчуцького вишу.
Алла Лушакова зазначила, що поштовхом для написання книги стала розмова з ректором Кременчуцького національного університету професором Михайлом Загірняком. Це сталося напередодні 45-ї річниці відкриття Кременчуцького загальнотехнічного факультету (КЗТФ), який почав свою діяльність у 1960-му і на той час офіційно вважався першим закладом вищої освіти у Кременчуці. Ректор КрНУ поцікавився, невже у потужному, промисловому Кременчуці насправді до 1960-го року не було жодного закладу вищої освіти, і доручив науковцям вивчити це питання. Так на університетській кафедрі українознавства була започаткована наукова тема з вивчення довоєнного етапу розвитку вищої освіти у Кременчуці.
Про довоєнний Кременчуцький педагогічний інститут на той час відомо було дуже мало. Одна з причин такого стану – не зберігся архів інституту. Тривалий час науковці вважали, що архів, як і сам інститут, у 1941 році був евакуйований до Свердловської області. Вже під час роботи над книгою вдалося з’ясувати, що інститутський архів залишився у Кременчуці і був знищений фашистами у 1943-му.
Тож науковцям Кременчуцького національного університету довелося збирати зниклу інформацію по краплях. Вони працювали у бібліотеках та архівах Полтави і Києва, в архіві та фондах Кременчуцького краєзнавчого музею, вивчали періодику (міські газети, журнал «Червона зміна», «Записки Кременчуцького краєзнавчого товариства» тощо), а також наукові праці викладачів та студентів довоєнного ЗВО, шукали спогади учасників тих подій, шукали нащадків колишніх викладачів та студентів педінституту, моніторили інтернет ресурси тощо.
Під час презентації монографії пролунала сумна теза. Науковці зазначили, що найбільше цінної інформації (імена, прізвища, фотографії, біографії) вони знайшли саме в архіві СБУ у Полтавській області. У справах 30-х років, які зберігаються в архіві, чимало викладачів та студентів кременчуцького вишу проходять обвинувачуваними та свідками.
Дослідникам вдалося знайти і повернути із забуття імена більше ніж 100 викладачів і майже 400 студентів і випускників першого кременчуцького закладу вищої освіти. Багатьом з них довелося пройти через сталінський терор та війну з фашистами, там багато трагічних доль, ось лише кілька з них.
Професор Молоков-Журський (краєзнавець, автор книг «Риби Кременчуччини», «Гірські породи та мінерали Кременчуччини») – звинувачений у контрреволюційній пропаганді, розстріляний 31 жовтня 1937 року, реабілітований посмертно.
Викладач англійської мови Максим Нечаєв – звинувачений у націоналістичній діяльності, розстріляний 11 грудня 1937 року, реабілітований посмертно.
Викладачка української літератури Євгенія Кремянська – звинувачена у проведенні антирадянської пропаганди серед студентів, у 1930-му засуджена до 3 років виправно-трудових таборів на Далекому Сході. Вижила.
Випускник кременчуцького вишу Антон Богун – 22 червня 1941 року командир 4-ї прикордонної застави Таурагського прикордонного загону лейтенант Богун прийняв свій перший і останній бій з фашистами. Застава билася до останнього патрону, до останнього живого бійця. Всі загинули, загинув і командир.
У монографії «Світло згаслої зорі» зібрані історії директорів, викладачів, студентів та випускників першого кременчуцького вишу, який розпочав свою діяльність у 1921 році як вищі педагогічні курси і виріс до рівня Кременчуцького педагогічного інституту (1941 р.). Книга містить унікальні фотоматеріали. Її наклад складає 300 примірників. Кілька примірників автори передали науковій бібліотеці КрНУ. Тож викладачі і студенти університету мають можливість ознайомитись з цією унікальною роботою, єдиним наразі ґрунтовним дослідженням довоєнного періоду розвитку вищої освіти у Кременчуці.
