Вітаємо професора Дмитра Родькіна з ювілеєм!
29.12.23
У 2023 році доктор технічних наук, професор Дмитро Йосипович Родькін відзначає ювілей – 25 років наукової та викладацької діяльності у Кременчуцькому національному університеті ім. М. Остроградського. Щиро вітаємо ювіляра та зичимо йому здоров’я і витримки! Шановний Дмитре Йосиповичу, нехай ваші непересічні ідеї будуть гідно оцінені в державі та втілені у роботах ваших учнів!
У Кременчуцькому національному університеті Дмитро Йосипович Родькін – людина-легенда. Видатний вчений, засновник потужної наукової школи, завідувач кафедри систем автоматичного управління і електроприводу – однієї з найсильніших в Україні за цим напрямом, жорсткий та ефективний науковий керівник когорти амбітних молодих вчених, які наразі продовжують його справу.
Професор Родькін – автор понад 650 наукових робіт, серед яких 13 монографій, 260 патентів і авторських свідоцтв. Його наукова та викладацька діяльність відзначена державними нагородами та почесними званнями: «Заслужений діяч науки і техніки України» (1998), нагрудний знак Міністерства освіти і науки України «За наукові досягнення» (2005), нагрудний знак «Петро Могила» (2009), нагрудний знак Міністерства освіти і науки України «За наукові та освітні досягнення» (2015), почесний знак «За заслуги перед містом» (2021), орден «За заслуги ІІІ ступеня» (2022).
Наукову та викладацьку діяльність у Кременчуцькому державному політехнічному інституті (КДПІ) Дмитро Родькін розпочав у 1998 році. На той час він вже мав вчене звання професора та науковий ступінь доктора технічних наук, до переїзду викладав у Криворізькому гірничорудному інституті. До Кременчука прибув за запрошенням ректора КДПІ професора Володимира Маслова.
Від початку своєї роботи у КДПІ професор Родькін робив ставку на амбітних та енергійних молодих вчених. Він бачив у них потужний потенціал для розвитку кафедри та інституту, і майстерно скеровував їхню енергію у перспективному напрямку. Більшість цих молодих науковців стали його аспірантами, інших він консультував, не маючи офіційного статусу наукового керівника. Професор Родькін генерував ідеї, і вони ставали темами кандидатських дисертацій його учнів.
Наразі на кафедрі систем автоматичного управління і електроприводу можна побачити «Дерево життя» Дмитра Родькіна, на кожному листочку якого позначене ім’я його учня (на фото). Його аспірантами були професор Сергієнко, професор Чорний, професор Коренькова, професор Прус, професор Калінов, доцент Гладир, доцент Бялобржеський та багато інших. Наразі це провідні науковці КрНУ.
Загалом під керівництвом професора Родькіна захистили дисертації понад 50 науково-педагогічних працівників. Учнями видатного вченого вони ставали за різних обставин. Наприклад, аспіранту Андрію Гладирю Дмитро Родькін запропонував співпрацю, почувши у травні 1998-го його доповідь на конференції «Проблеми створення нових машин і технологій» у КДПІ. Згодом, вже захистившись, Андрій Іванович Гладир зауважив: «Усі мої особисті досягнення беззаперечно мали місце завдяки мудрості і досвіду мого наукового керівника – доктора технічних наук, професора Дмитра Йосиповича Родькіна!».
Працюючи у Кременчуцькому національному університеті, професор Родькін створив потужну наукову школу «Енергоресурсозбереження, діагностика і моніторинг в електромеханічних системах, удосконалення пристроїв обліку електроенергії».
Його учні очолили роботу за визначеними науковими напрямами – «Енергоресурсозберігаючі системи і технології управління насосними агрегатами і комплексами» під керівництвом доцента Тетяни Коренькової; «Комп’ютерні технології в дослідженні електромеханічних систем, створення віртуального обладнання для навчального процесу і наукових досліджень» під керівництвом професора Олексія Чорного; «Системи керованого рушання електроприводів змінного струму» під керівництвом доцента Андрія Гладиря тощо.
У 2001-2021 рр. Дмитро Родькін очолював кафедру систем автоматичного управління і електроприводу (САУЕ). Саме під його керівництвом на кафедрі розпочалась бурхлива і дуже напружена наукова діяльність. Це був період розквіту, кафедра досягла найвищого рівня і стала однією з найвідоміших та найшановніших кафедр електромеханічного профілю в Україні. У цей час на кафедрі майже одночасно захистили кандидатські дисертації Олексій Бялобржеський, Олександр Хараджян, Андрій Калінов.
Усвідомлюючи потребу в консолідації зусиль учених задля збереження наукового потенціалу з електромеханіки в Україні, професор Родькін увійшов до складу ініціативної групи зі створення Асоціації інженерів-електриків України. Пізніше кафедра САУЕ стала ініціатором відкриття у КрНУ Кременчуцького міського осередку Асоціації інженерів-електриків України, а 2008 року САУЕ отримала статус колективного члена Асоціації.
За ініціативи професора Родькіна, на кафедрі започатковані дві щорічні конференції – Міжнародна науково-технічна конференція молодих учених і спеціалістів «Електромеханічні та енергетичні системи, методи моделювання та оптимізації» та Міжнародна науково-технічна конференція «Проблеми енергоресурсозбереження в електротехнічних системах. Наука, освіта і практика» для професорсько-викладацького складу та інженерно-технічних працівників.
Ректор КрНУ Михайло Загірняк, Дмитро Родькін
Дмитро Йосипович мав правило: «Зробив для себе – зроби для кафедри!». Він доклав максимум зусиль для модернізації лабораторної бази, особливу увагу приділяв створенню комп’ютеризованих вимірювальних комплексів. За його розпорядженням були оновлені та вдосконалені лабораторії кафедри. Співробітники САУЕ розробили та переоснастили більше 30 навчально-дослідницьких лабораторних комплексів, які дозволили активізувати наукові дослідження студентів, магістрантів, аспірантів тощо.
І саме під керівництвом професора Родькіна на кафедрі починається активна робота з впровадження магістерських програм. У 2002 році відбувається перший в історії університету випуск магістрів. Це була новація, раніше університет магістрів не випускав, і далеко не всі були впевнені у доречності запровадження магістерських програм у регіональному виші. Натомість професор Родькін був у цьому впевнений, він вчинив як вважав за потрібне – і переміг.
За 56 років науково-педагогічної діяльності (з них 25 років у КрНУ) Дмитром Йосиповичем Родькіним розроблені та впроваджені у навчальний процес: пристрої та системи з вентильних каскадів, вентильних двигунів, фільтрокомпенсуючих пристроїв, системи динамічного навантаження електричних машин при випробуваннях, методи ідентифікації електромеханічних систем за енергетичним критеріями на базі теорії миттєвої потужності, вимірювально-діагностичні комплекси, розгорнуті багатопланові дослідження з ідентифікації електромеханічних систем та енергоресурсозбереження.
Вплив особистості Дмитра Родькіна, його наукової та викладацької діяльності на розвиток освіти і науки у Кременчуцькому національному університеті надзвичайно потужний. Тому його і вважають в університеті людиною-легендою.
Ректор Кременчуцького національного університету ім. М. Остроградського професор Михайло Загірняк:
– Дмитро Йосипович Родькін – видатний вчений, непересічна особистість. Здогадуюсь, що йому було тут важко, не всі витримували його темп, вимоги та навантаження, натомість він завжди йшов до запланованої мети. Він створив потужну наукову школу, він створив кафедру, яка стала однією з найкращих в Україні за цим профілем. У нього не було вихідних, Дмитро Йосипович працював цілодобово, на його кафедрі щосуботи проходили семінари, саме він започаткував дві міжнародні щорічні конференції. І саме він якісно обладнав лабораторії у сьомому корпусі, бо він цим жив. Він жив і живе наукою. Це заслуговує на повагу та вдячність.
Завідувачка кафедри систем автоматичного управління і електроприводу професор Тетяна Коренькова:
– Я першою на кафедрі захистила дисертацію, і сталося це завдяки Дмитру Йосиповичу Родькіну! На той час я два роки відучилася в аспірантурі, мені кілька разів змінювали наукових керівників, але якось не йшли у нас з ними справи, можливо, їм було не до мене, хоча я дисципліновано виконувала все, що мені доручали. Якийсь час Дмитро Йосипович за цим спостерігав, а потім запросив поспілкуватися, розпитував про роботу над дисертацією, і зрештою запропонував працювати під його керівництвом. Він тоді набирав аспірантів, обурювався, що на кафедрі так мало захистів проходить, наука для нього була на першому місці. У Дмитра Йосиповича було завжди багато ідей і він легко ними ділився, не кожен так зможе. Ми змінили тему дисертації і робота закипіла. Темп був шалений, через кожні два дня я мала доповідати про результати. Було дуже важко, але і дуже цікаво працювати під його керівництвом. Зараз я думаю, якби не було такого шаленого темпу, можливо, і результату такого б не було. Я вдячна Дмитру Йосиповичу за науку.
