Науковці КрНУ кілограмами збирають мобільні телефони для «дронщиків»
19.03.24
Небайдужі люди приносять повні пакети старих мобільних телефонів. Вже зібрано і передано волонтерам кілька кілограмів цих виробів. Деталі телефонів потрібні для виготовлення дронів.
До акції долучилися не лише викладачі Кременчуцького національного університету, а й студенти та навіть школярі. Обов’язки координатора узяла на себе старший викладач кафедри фундаментальних та галузевих юридичних наук Людмила Даценко. Вона пояснила, що наразі волонтери попросили зібрати якнайбільше старих мобільних телефонів, планшетів тощо, аби передати їх «дронщикам».
Деталі та зарядні пристрої цих гаджетів потрібні для створення саморобних дронів. Українські умільці вже навчилися виготовляти такі дрони-розвідники. Одним із перших почав збирати FPV-дрони боєць Василь Гапчук з Верховинщини, наразі і на Полтавщині з’явилися такі майстри, їх називають дронщиками.
Усі зібрані в університеті телефони передають волонтерам з БО «Благодійний фонд «Салівчанка», а ті вже доправляють їх дронщикам.
З «Салівчанкою» університетські волонтери співпрацюють вже тривалий час, фактично від початку війни. Саме через «Салівчанку» передавали на фронт теплий одяг для бійців, газові балони, інструменти для ремонту техніки, зимові шини для автомобілів, кошти на які зібрала кафедра АіС тощо.
БФ «Салівчанка» – благодійна організація, створена у селі Салівка. Людмила Даценко розповіла, як почалася співпраця з цією організацією:
– Це був квітень 22-го року, жінки з нашого села брали у фермерів муку, яйця, і на старих плитах у шкільній їдальні пекли і передавали хлопцям на передову тепленькі, свіженькі булки. Я приходила їм допомагати. Ми й пасочки їм пекли, більше 500 пасок відправили на передову. Цілу ніч пекли. З цього наше волонтерство і розпочалося. А влітку ми для солдатів закривали огірки, помідори, різну консервацію, потім приїжджали волонтери з Горішніх Плавнів і все це відвозили хлопцям. Жінка, Лариса, яка все це організувала в нашому селі, наче особисто відчувала біль кожного з тих хлопців-солдатиків, тому, мабуть, і стала волонтеркою. Тоді ніхто з нас не думав, що війна затягнеться так надовго, була надія на швидку перемогу, і ми докладали зусилля, щоб хоч якось їй посприяти, щоб підтримати наших хлопчиків. А вони зараз воюють хто під Куп’янськом, хто під Херсоном, і дзвонять цій Ларисі, просять про допомогу, розповідають, що їм треба. І вона збирає і везе їм усе необхідне. А ми через неї доправляємо те, що зібрали в університеті.
Людмила Даценко підкреслила, що і викладачі, і студенти університету дуже активно долучилися до збору телефонів:
– Ми навіть не очікували, що принесуть стільки телефонів, і планшетів! Я дуже хочу подякувати кожному, хто долучився до нашої спільної справи! Кожен робив все, що міг. Тетяна Миколаївна Слободяник прийшла і принесла одна десять телефонів! Дуже допомогла нам Ольга Володимирівна Літвінова – вона зв’язалася зі школами, в яких працюють психологами наші випускники, і школярі теж приєдналися до доброї справи. Нам принесли телефони з 4-го та 30-го ліцеїв. З нашої бухгалтерії теж, дуже багато з деканату ІМІТПН, з кафедри машинобудування, з САУЕ, ІВМ, КІЕ, екології та біотехнологій, перекладу, курсів підвищення кваліфікації, психології, кафедри здоров’я людини та фізичної культури, з автоматизації та інформаційних систем. Ніхто цього не знає, але Ірина Григорівна та Анатолій Петрович Оксаничі щомісяця приносять дуже солідну суму коштів на волонтерські справи, у людей є потреба це робити! Під час війни Ігор Васильович Шевченко відкрився зовсім з іншого боку. Коли нашим хлопцям потрібно було зібрати теплі речі, ковдри, він один приніс два величезних пакунка одягу, простирадл, ковдр! І все це від щирого серця! З деканатів заступники деканів постійно приходять і приносять кошти! Дуже вдячна я Тамарі Іванівні Лошицькій, вона стільки волонтерської роботи робить! Вони своїм студентам на фронті дуже активно допомагають. Розумієте, усі ці люди самовіддано роблять свою справу, не піаряться, не хизуються, а мовчки допомагають! Я дуже переживаю, що когось не назвала, якщо так сталося, вибачте, будь ласка, я всім дуже вдячна, адже ми робимо спільну і насправді добру справу! Віримо у Перемогу!
