Завідувача кафедри обліку і фінансів Кременчуцького національного університету, доктора економічних наук, професора Дениса Загірняка обрано членом-кореспондентом Національної академії педагогічних наук (НАПН) України. Пропонуємо вашій увазі інтерв’ю з членом-кореспондентом НАПН Денисом Загірняком.
Станом на березень 2025 року, у численних закладах вищої освіти Полтавської області лише два науковця мають звання члена-кореспондента Національної академії педагогічних наук України. Це ректорка Полтавського національного педагогічного університету професорка Марина Гриньова і завідувач кафедри обліку і фінансів Кременчуцького національного університету професор Денис Загірняк.
Професор Д. Загірняк третій справа
Членами-кореспондентами НАПН України можуть бути обрані громадяни України, які мають визнаний вітчизняною та світовою науковою спільнотою науковий доробок у галузі освіти, педагогіки і психології; розв’язали наукову проблему освіти, педагогіки і психології, що має велике теоретичне чи практичне значення; провадять активну науково-громадську діяльність; зробили вагомий внесок у підготовку наукових і науково-педагогічних кадрів та мають науковий ступінь доктора наук.
Протягом останніх п’яти років вибори академіків та членів-кореспондентів НАПН України не відбувалися. І лише у поточному, 2025-му році, згідно закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» і Статуту НАПН України, Національна академія педагогічних наук оголосила про вибори академіків та членів-кореспондентів на заявлені вакансії. Вибори проходили у п’яти відділеннях академії.
Згідно Положення про вибори, кандидатури для обрання членами-кореспондентами НАПН висувалися академіками та членами-кореспондентами НАПН, або вченими радами наукових установ і закладів вищої освіти.
Вчена рада Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського більшістю голосів ухвалила рішення висунути кандидатуру професора Дениса Загірняка для обрання членом-кореспондентом НАПН України відділення вищої освіти.
Виборчий процес складався з кількох етапів – подання документів, проходження конкурсної комісії, публічна доповідь перед членами комісії, вибори у відділенні, і фінальні вибори на загальних зборах НАПН. Професор Загірняк розповів, як відбувався цей напружений та складний виборчий процес:
– Чому ви вирішили балотуватися за поданням вченої ради університету, а не певного академіка?
– Щиро кажучи, я міг звернутися до когось з академіків, адже за 10 років партнерської співпраці у мене склалися певні відносини з академіками та членами-кореспондентами Національної академії педагогічних наук, ми досить плідно співпрацювали, разом брали участь у багатьох проектах, але я вирішив «не стрибати через голову» і подаватися від рідного університету, тому що вважаю подання від нашого колективу, в якому я працюю, більш природнім, ніж від однієї особи.
– Як відбувався виборчий процес?
– Вчена рада підтримала мою кандидатуру і я подав документи. Необхідно зазначити, що процедура обрання відбувалася у кілька етапів, спершу подавалися документи, потім відбувався відбір, далі вибори у відділенні вищої освіти, і вже потім вибори на загальних зборах НАПН, які мали підтримати або не підтримати результат виборів у відділенні. Це як при працевлаштуванні на посаду викладача – у тебе є диплом, отже ти маєш право викладати, а візьмуть тебе на цю посаду чи ні, ще невідомо, адже є конкуренція, і конкуренти досить серйозні. Тобто ти маєш проявити себе, показати усі свої здобутки, зокрема і за тим напрямом, на який ти подаєшся.
– Які особливості мали вибори 2025 року?
– Сталися зміни у порядку проведення виборів, цього року вперше кандидати обиралися з обмеженням за віком і без обмеження за віком, для академіків такі обмеження були до 60 років, для членів-кореспондентів – до 55 років. Конкурс відбувався за п’ятьма відділеннями – відділенням філософії освіти, загальної та дошкільної педагогіки; відділенням психології та спеціальної педагогіки; загальної середньої освіти і цифровізації освітніх систем; професійної освіти і освіти дорослих, та відділенням вищої освіти. Я подав документи до відділення вищої освіти. Тут обиралися: один академік до 60 років, один академік без обмежень за віком, і три кандидати віком до 55 років у члени-кореспонденти, та ще двоє на вакансії без обмежень за віком.
– Раніше таких обмежень за віком не було?
– Ні, не було, зазвичай у члени-кореспонденти подавалися достатньо дорослі люди з високим статусом і значним досвідом, тому введення вікового цензу певною мірою полегшило цей процес, адже конкурувати з ровесником, людиною до 55 років, простіше, ніж з людиною, якій вже під 80, і у неї може бути набагато більше наукових здобутків.
– За умовами конкурсу, ви мали також підготувати доповідь?
– Так, ми мали виступити перед комісією і презентувати свої здобутки. Це був надзвичайно важливий етап, адже до складу експертної комісії відділення вищої освіти входили такі відомі науковці, як голова комісії академік Саух, а також академіки Луговий, Андрущенко, Мазаракі, Губерський. У січні це засідання відбулося, всі кандидати презентували свої досягнення перед комісіями, які були створені по кожному відділенню. Це було відкрите громадське слухання, там були присутні усі кандидати. Члени комісій ставили запитання, щоб уточнити, якими конкретно напрямами ти займався, які проблеми досліджував, та які маєш результати. Також питали, як ми бачимо свою роботу у НАПН, яким напрямом займатимемось. Мені було достатньо комфортно презентувати свою роботу, бо останні 10 років я опікуюсь саме проблемами освіти, докторську захищав саме за цим напрямом, вона стосувалася фінансово-економічного забезпечення вищої освіти, маю чимало напрацювань з цього приводу, більше 70 публікацій, монографії, закордонні монографії. Я брав участь у роботі дорадчих органів Міністерства освіти, входжу до складу кількох профільних рад, зокрема з визначення індикативної вартості навчання,тому було що презентувати. Після наших доповідей комісія рекомендувала включити претендентів до загального списку, тому що за обрання кандидата членом-кореспондентом спершу голосує відділення вищої освіти, а потім члени НАПН на загальних зборах.
– Наскільки напруженою була конкуренція? Адже у вас були серйозні суперники.
– Я б не хотів зупинятися на особистостях, кожен має власні почуття, не хотілося б когось з колег зачепити. Можу лише сказати, що конкуренція дійсно була, на три вільні посади претендувало шість осіб, серед яких були ректори і проректори відомих закладів вищої освіти та екс-держслужбовці високого рангу. Було складно, бо це не той варіант, коли ти йдеш на захист диплому і розумієш, що все-одно захистишся – добре чи погано, але захистишся. А це інша ситуація, коли ти робиш все, що треба, але не знаєш напевне що вийде у підсумку. Можливо, допомогло те, що я певним чином зреагував на людей, які були в комісії. Усі вони представляють відомі заклади освіти, і вийшло так, що майже з кожним з них я брав участь у заходах. Тобто ці люди знали, як я працюю. Я доповідав про свої здобутки, розповідав про себе, навів перелік своїх публікацій, окремо виділяв ті, що стосуються вищої освіти, а також управління та адміністрування. Розповідав, в яких міжнародних проектах я брав участь, які спільні публікації маю, розповідав про свою співпрацю з Національною агенцією із забезпечення якості освіти, адже це теж частина мого життя.
Президент НАПН академік Василь Кремень вручає диплом професору Денису Загірняку
– Над чим ви працюватимете у НАПН?
– Кожен член-кореспондент НАПН обирає певний напрям, дотичний до роботи його відділення, який повинен відповідати загальній стратегії НАПН України. За цим напрямом він працює, готує наукові публікації, долучається до реалізації проектів, займається громадською діяльністю. 4-го березня нас запросили безпосередньо до академії наук, де нас привітав і вручив дипломи президент НАПН Василь Григорович Кремень (на фото). Мені було дуже приємно брати участь у цьому заході. Після урочистостей нас одразу зібрали, ми обговорили, хто чим буде опікуватися, отримали завдання і дороговказ що і як робити. Я сподіваюсь бути корисним, сподіваюсь, що у новому статусі зможу розвивати та поглиблювати свої наукові здобутки, не збираюсь зупинятися на досягнутому і продовжуватиму свої наукові напрацювання і громадську діяльність, а також активно працюватиму над реалізацією проектів у сфері вищої освіти, маю надію, що це допоможе розвитку нашого Кременчуцького національного університету та вищої освіти в Україні в умовах повоєнного відновлення. Все моє життя пов’язане з освітою, я як вступив до університету, так і займаюся всі ці роки освітою.
