|
У відповідь на лист МОН України № 1/9-623 від 09.11.2020 р. та з метою підвищення рівня поінформованості здобувачів вищої освіти, науково-педагогічних працівників про небезпеку та масштаби екстремізму і терористичної загрози, формування нетерпимості до проявів тероризму та осіб з екстремістською ідеологією в Кременчуцькому національному університеті забезпечено вільний доступ до електронної скриньки collcenter@ssu.gov.ua та цілодобового безкоштовного телефону довіри Служби безпеки України 0-800-501-482, за якими на засадах довіри і співпраці можна повідомити про будь-які факти прибуття та перебування в регіоні підозрілих осіб, наміри здійснення сеператистської, терористичної, диверсійної чи розвідувально-підривної діяльності.
Положення щодо політики гендерної рівності КрНУ
Лист МОН України № 1/5735 від 30.05.2022 р. "Про запобігання та протидію домашньому насильству"
Лист МОН України № 1/9-623 від 09.11.2020 р.
Європейська Конвенція про боротьбу з тероризмом
Закон України Про боротьбу з тероризмом
Кримінальний Кодекс України
Аналіз поняття «тероризм» та його правової бази
Явище тероризму в сучасному світі
Міжнародний тероризм
Тероризм в сучасній Україні
Визначення понять "гендер", "гендерна рівність", "гендерна дискримінація", "гендерне насильство" та аналіз гендерних проблем в сучасній Україні.
Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок.
Європейська Конвенція про захист прав людини та основних свобод.
Резолюція РБ ООН 1325 "Жінки, мир, безпека" та суміжні резолюції.
Національний план дій України з виконання резолюції Ради Безпеки ООН "Жінки, мир, безпека" до 2020 року.
Закони України щодо запобігання насильства та дискримінації.
План інформаційно-просвітницьких та виховних заходів у КрНУ,
присвячених проведенню Всеукраїнської акції «16 днів проти насильства».
Визначення сексизму Парламентською Радою Європи
Законодавство Украiни щодо сексизму
Положення пpo зaпобiгaння, попередження та врегулювaння випaдкiв, пoв' язaних iз сексyaльними дoмaгaннями i дискpимiнaцією
Рекомендації щодо виявлення та реагування на випадки жорстокого поводження з дітьми в умовах воєнного стану
Оперативна гендерна оцінка становища та потреб жінок у контексті ситуації з COVID-19 в Україні
Дослідження спрямовано на отримання кількісної та якісної інформації щодо потреб жінок, а також про ґендерні особливості впливу обмежувальних заходів в рамках COVID-19 на їх повсякденне життя, особливо жінок, які належить до вразливих груп та потерпають від множинної дискримінації.
Оцінка проводилася в період з 21 березня по 12 квітня 2020 року в режимі он-лайн, в ході якої було опитано 3310 респонденток і 528 респондентів старших за 18 років, що проживають у різних регіонах України і мають доступ до мережі інтернет, а також 77 опитуваних з 7 областей (Волинська, Донецька, Запорізька, Луганська, Сумська, Херсонська та Чернівецька) України.
Дослідження "Оперативна гендерна оцінка становища та потреб жінок у контексті ситуації з COVID-19 в Україні", проводилось постійним партнером Мінрегіону у сфері гендеру - ООН Жінки в Україні, за фінансової підтримки урядів Канади, Швеції, Данії, Норвегії та Європейського Союзу.
Результи дослідження
Інфографіка до дослідження "Оперативна гендерна оцінка становища та потреб жінок у контексті ситуації з COVID-19 в Україні"
Ставлення молоді до проблеми насилля.
Аналіз результатів дослідження.
Напередодні Всесвітньої акції "16 днів боротьби з насиллям" студенти спеціальності "Психологія" Бучак Жан і Гірчук Ілона, під керівництвом доцента кафедри психології, педагогіки та філософії, к. психол. н. Літвінової Ольги Володимирівни, провели анкетування серед студентів Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського щодо виявлення їхнього ставлення до проблеми насилля як соціально-психологічного феномену. Вибірку склали 430 студентів (77,5 % дівчат та 22,5 % чоловіків), які пройшли анкетування анонімно, онлайн, за допомогою Google-формі. Анонімне опитування, на нашу думку, дало можливість більш щиро висловити своє бачення проблеми насилля.
В сучасному українському суспільстві молодь - це одна з найбільш вразливих у соціальному відношенні група, чия система цінностей піддається масованому деформуючому впливу. Нестабільність, невизначеність, складність та різноманітність є характерними ознаками сучасного життя. Для сучасного українського суспільства характерним є процес розбалансованості нормативної системи, що призводить до деструктивних форм поведінки, таких як агресія та насилля.
Головним інститутом соціалізації для кожного виступає сім'я, тому ми намагалися дослідити, в яких саме сім'ях виховувались респонденти і чи виступала для них сім'я джерелом насилля. 73,1 % учасників анкетування виховувались в повній сім'ї, 27,9 % - в неповній. Неповна сім'я представляє один з видів дисфункціональних сімей, в яких порушується процес гармонійного формування особистості дитини. Але відповідь на запитання "Чи стикалися Ви в своєму житті з насиллям?" - 51,1 5 відповіли "Так", з яких 62,9 % - це молодь з неповних сімей і 53,4 % - з повних. Незначні відмінності показників говорять про те, що в будь-якій сім'ї можливі прояви насилля і повна сім'я також не може бути цілком безпечним середовищем для дитини. Дійсно що таке пряме запитання могла дати не зовсім валідні відповіді, адже могли спрацювати так звані "захисні механізми" та соціальні упередження, адже проблема насилля - це дуже інтимна справа і визнати свою позицію "жертви" не кожен може, адже це викликає почуття сорому, провини, низьку самооцінку.
На запитання "Що для Вас насилля?" відповіді розподілилися наступним чином: побиття - 91,4 %, ігнорування - 24,7 %, образи - 58,6 %, примус - 76 %, погрози - 76,3 %, позбавлення грошей - 26 %. Молодь повязує насилля, в основному з використанням фізичної агресії, але розуміє, що ігнорування, погрози, образи також є проявами насилля, саме психологічного, морального тиску, яке за ступенем свого впливу на дитину мають навіть більш травматичні наслідки.
На думку респондентів жертвами насилля в сучасному суспільстві можуть стати жінки (78,1 %), діти (48 %), люди з іншою сексуальною орієнтацією (14,7 %), люди з іншими поглядами (14 %), люди з обмеженими фізичними можливостями (6,3 %), люди похилого віку (5 %), молодь (3 %). Такі відповіді дають підстави вважати, що жінки та діти є найбільш вразливою категорією. Сучасні дослідники говорять про те, що в Україні кожна п'ята жінка піддається насиллю, а кожен третій чоловік бачив насилля по відношенню до своєї мами і тому недарма саме 25 листопада відмічають як Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок. Але потрібно зауважити, що насилля над чоловіками також складає проблему сьогодення - армія, військова служба, зайва агресивність чоловіків, їхня більш виражена готовність до ризику можуть стати чинниками, які перетворять чоловіка на "жертву".
На запитання "З боку кого Ви найчастіше відчували прояви насилля?" маємо такі відповіді: 17 % - від батька, 13 % - від мами, 4,2 % - від брата/сестри, 1,6 % - від вітчима, 1,6 % - від родичів, 17 % - від друзів, 4,9 % - від однокласників. Отже, насилля запускає найближче оточення людини, люди, які повинні бути джерелом підтримки, турботи, прийняття, які повинні задовольняти базову потребу в любові.
Зарубіжні дослідники виділяють два рівні наслідків для тих, хто пережив насилля в сім'ї - короткочасні та довгочасні. Короткочасні наслідки пов'язані із безпосередньою шкодою для здоров'я та безпосередніми емоційними реакціями на пережите та побачене насилля. Довгочасні наслідки відображають ті зміни, які відбуваються у свідомості жертви щодо життя та оточуючого світу та змінюють його життєві орієнтації та цінності. Внаслідок того, що насилля в сім'ї заважає задоволенню основних потреб людини, результатом загальної незадоволеності може стати розвиток агресивності та жорстокості у відповідь на несправедливість оточуючого світу. Домашнє насилля виступає як складний соціально-психологічний та соціальний феномен, що заважає гармонійному процесу самореалізації людини та спрямовує його в бік розвитку девіантних засобів задоволення власних потреб.
На запитання "Яким саме був прояв насилля щодо Вас?" учасники анкетування відповіли наступним чином: 53,7 % - крик, 43,7 % - образи, , 35,6 % - приниження, 25,3 % - побиття, 9,1 % - позбавлення свободи, 4,9 % - позбавлення грошей і тільки 12 % відповіли, що не відчували на собі насилля. Можна помітити, що такі результати зовсім не поєднуються з відповідями на перше запитання, на яке 48,5 % відповіли, що не відчували на собі насилля. Цей факт дає підстави стверджувати, що насилля є латентним феноменом, про який дуже важно говорити відверто, це викликає сором та образу саме на себе, тому що визнати факт насилля - це проявити силу та мужність. Цікавим є той факт, що молодь визнає існування економічного насилля, як факту позбавлення грошей, контролю над витратами, що також має на меті психологічний тиск на людину.
Насилля може породжувати насилля, і людина, яка відчувала його на собі або сама стане на позицію "агресора", щоб витіснити свої негативні переживання, або буде активно протистояти такому явищу. На запитання "Якщо Ви бачите, що по відношенню до когось здійснюється насилля, то Ви…?" отримали такі відповіді: 69 % намагаються активно втрутитися, 16 % проявляють мовчазний протест, 6,6 % - залежить від ситуації, 4,7 % - ігнорують насилля, 4 % - їх це не чіпає. Можна сказати, що більшість студентів мають проактивну позицію, здатні протистояти насиллю та активно його припинити. Але відповіді інших студентів викликають занепокоєння, адже така пасивна позиція для молоді не є нормальною. Дійсно, завжди необхідно думати про небезпеку для власного здоров'я та життя, але байдужість не може бути ознакою соціально зрілої особистості.
В анкетуванні нас цікавило, хто виступає для студентства довіреною особою, до кого вони звертаються або могли б звернутися по допомогу в ситуації насилля і отримали такі відповіді: більш довіреними особами залишаються батьки (52 %), далі йдуть друзі та кожана людина (32 % та 41 % відповідно). Молодь має довіру і до державних органів, маючи довіру до поліції (52,8 %) та до державних органів захисту (33,7 %). 31,4 % респондентів звернулися в ситуації насилля до психолога та 7,4 % до реабілітаційного центру.
Потрібно зазначити, що 78 % респондентів за питання "Чи стикалися Ви з проявами насилля у закладі освіти" відповіли "Ні", а 22 % тих, хто відповіли "Так" відмічали, що такі ситуації мали місце в шкільному середовищі. Але при цьому, 77 % студентів зазначили на необхідності створення на базі закладу освіти, в якому вони навчаються Центру психологічної підтримки для тих, хто став жертвою насилля.
Насилля, нажаль, є частиною нашого життя, але завдання постає сформувати "нульову толерантність" до насилля через актуалізацію даної проблеми на різноманітних заходах, проводячи просвітницьку діяльність, залучаючи студентів до дискусій, вебінарів і формуючи у кожного з нас активну позицію щодо подолання такого негативного соціально-психологічного явища, як насилля.
Аналіз результатів дослідження
АНАЛІЗ
РЕЗУЛЬТАТІВ АНКЕТУВАННЯ ЩОДО
СТАВЛЕННЯ МОЛОДІ ДО ПРОБЛЕМИ ГЕНДЕРНОЇ ДИСКРИМІНАЦІЇ.
Проблема гендерних досліджень на сьогодні є досить актуальною, адже актуалізує проблему рівних прав і можливостей для чоловіків та жінок, розуміння молоддю власних індивідуально-психологічних особливостей та відчуття власної ідентичності. В березні 2021 року здобувачі спеціальності "Психологія", які є активними учасниками наукового товариства студентів - Бучак Жан, Велика Богдана, Зигаренко Тетяна, під керівництвом доцента кафедри психології, педагогіки та філософії, кандидата психологічних наук О. В. Літвінової, організували та провели опитування студентів університету щодо їхнього ставлення до проблеми гендерної дискримінації.
Гендер - це соціально-психологічна стать людини, сукупність її психологічних характеристик і особливостей соціальної поведінки, яка проявляється в спілкуванні та взаємодії. Гендер указує на те, як ми представляємо свою біологічну стать в соціальному просторі. 50 % опитаних студентів розуміють поняття "гендер" саме в цього сенсі, як соціально-психологічну стать людини, 50 % пов'язують це поняття тільки з позицій біологічних відмінностей.
Ставлення молоді до гендерної дискримінації, яка розуміється як обмеження прав і свобод до особистості внаслідок її статевих ознак та гендерної належності, показало, що з цим явищем стикалися 40 % чоловіків та 49 % жінок, хоча відповідь "не знаю", яка була отримана у 11 % чоловіків та 13 % жінок, говорить про те, що певний утиск мав місце, але відсутність розуміння даного явища не дає можливість його чітко ідентифікувати. Отже, можна констатувати, що майже половина опитаних респондентів відчували на собі обмеження прав і свобод, які проявлялися: 71,4 % - в нерівності щодо отримання послуг; 56,5 % - в нерівності статей в освіті; 53,2 % - нерівності в оплаті праці; 46 % - нерівному доступу до влади; 33,7 % - прояві насилля над жінками а 25,7 % - прояві насилля над чоловіками. Тобто, більшість ситуацій, в яких молодь вбачає наявну дискримінацію, пов'язані із ситуаціями міжособистісного спілкування та задоволення базових потреб. 59,4 % студентів вважають важливим для себе забезпечення рівних прав і можливостей.
Згідно європейського аналізу гендерної рівності 2021 року зазначено, що жінки отримують заробітну платню у середньому на 14 % менше, ніж чоловіки, рівень працевлаштування жінок становить 67 %, а серед чоловіків - 78 %. Іноді роботодавці не погоджуються брати на роботу жінку, виходячи з її репродуктивної функції, або виходячи із стереотипної думки про те, що жінки - гірші працівники, ніж чоловіки.
Слід відмітити наявність у відповідей студентів 25,7 % думок, щодо наявності насилля над чоловіками, як проблеми гендерної дискримінації, адже чоловіки можуть відчувати на собі тиск гендерних стереотипів, наприклад, в ситуації догляду за дитиною, в прояві емоційних станів, реагуванні на складні життєві ситуації.
На думку респондентів (71,4 %) гендерну дискримінацію формують різні стилі виховання хлопчиків та дівчат у родині, тому заклад освіти повинен впроваджувати програми розвитку гендерної культури серед студентів, як майбутніх потенційний батьків, формуючи культуру дитячо-батьківського виховання на гендерно-нейтральних засадах. Виходячи із відповідей, які стосуються розподілу обов'язків в сім'ї, то 56,2 % опитаних вважають, що вони повинні розподілятися порівну, в залежності від ситуації, і це дійсно так, адже взаємодію між чоловіком і дружиною в сім'ї краще будувати на засадах партнерства, а не на домінантно-залежному підгрунті. Це твердження підтверджують відповіді стосовно ставлення студентів до того, хто повинен управляти сімейним бюджетом - 80 % студентів вважається, що це повинно виходити із принципів паритету. Такі результати говорять про відсутність у студентів ригідних гендерних стереотипів та упереджень, що підтверджується й відповіддю та питання стосовно того, хто повинен бути ініціатором першого знайомства - 78,7 % вважають, що перший крок може робити як дівчина, так і хлопець і це є нормальним; 77,5 % респондентів вважають, що наші уміння, навички жодним чином не залежать від статі чи гендеру; 54,6 % студентів не вважають, що тільки чоловіки є кращими керівниками.
Завдання вищої школи є формування гармонійної особистості студента, який буде володіти не тільки професійними навичками (hard skills), але, й так званими м'якими навичками (soft skills), які проявляються в можливості конструктивної взаємодії з партнером по спілкуванню, толерантному ставленні, вільності від упереджень та стереотипів, і розвиток культури гендерних відносин повинен бути в центрі уваги загальної системи виховання закладу освіти. 67 % опитаних студентів вважають за необхідне впровадження просвітницьких заходів щодо проблем гендеру в університеті, адже 34 % з них стикалися з певними проявами нерівності та упередженості, виходячи із власних статевих ознак. 27 % студентів бачать цей утиск в ігноруванні специфічних чоловічих та жіночих потреб, 23,8 % - в занадто поблажливому ставленні до дівчат під час навчання, 22,2 % - в труднощах щодо кар'єрного просування жінок.
Отже, результати опитування дозволяють стверджувати, що просвітницькі заходи щодо розвитку обізнаності студентів з проблеми гендеру, гендерного паритету, гендерних стереотипів потрібно продовжувати. Студенти розуміються на тому, що існує утиск як чоловіків, так і жінок, і це, в більшості, пов'язано із ігноруванням специфічних статевих ознак. Так, освіта не може бути безстатевою, але вона й не повинна пропагувати гендерні стереотипи, і тому важливим завданням повинно стати виховання студентської молоді на засадах гендерного паритету та рівних прав і можливостей.
Анкета
|
